У житті кожної людини настає такий день, коли потрібно визначити свій життєвий шлях, адже від зробленого вибору залежить все подальше життя. У сучасному світі існують безліч професій, і вибрати одну свою і на все життя непросто. Мій шлях, довжиною у 18 років, – це навчання та виховання дітей дошкільного віку.
Моя мама теж педагог дошкільної освіти. Її педагогічний стаж понад 20 років. і я не з чуток знаю, що це за професія. Це важка праця, яка потребує багато сил не тільки фізичних, а й духовних. І після закінчення школи, коли постало питання, куди піти вчитися, варіант про те, що я буду педагогом був виключений повністю.
Але життя повернуло так, що я отримую середню дошкільну освіту. Доля це, чи спадковість? Невідомо. Головне – діти. Коли бачиш, що вони тобі довіряють, дивляться на тебе великими очима і не відходять від тебе ні на крок, слідуючи за тобою, а ти відчуваєш від цього таке задоволення, щастя і радість. Ти розумієш, що саме вихователь – твоя професія.
Вихователь – дивовижна професія. Саме вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у цікавий, багатий і яскравий світ дитини. Педагогу важливо не зруйнувати це дитяче сприйняття світу, а з щирою любов'ю і великим умінням влитися в нього, розвинути й отримати такі жаданні результати.
Напевно, саме тому я вибрала професію вихователя!
В. О. Сухомлинський писав: «Наш найважливіший педагогічний інструмент – уміння глибоко поважати людську особистість у своєму вихованцеві. Ми цим інструментом покликані
творити дуже ніжну, тонку річ: бажання бути хорошим, стати
сьогодні краще, ніж учора. Це бажання не виникає саме по собі,
його можна тільки виховати».